Close

25.06.2017

Вагони минулих епох

Залізничне постачання

Вагони минулих епох

Не дивлячись ні на що, на підприємствах Української Залізниці до наших днів також збереглися кілька десятків пасажирських і вантажних вагонів старого типу

Люди старшого покоління ще добре пам’ятають різноманітні дерев’яні пасажирські вагони, що курсували нашими залізницями аж до початку 60-х років. Частина цих вагонів була побудована ще за часів Російської імперії. До того ж, в кінці дев’ятнадцятого століття було побудовано багато тривісних вагонів, які вже в 30-50-ті роки двадцятого століття були перероблені в двовісні шляхом установки замість середньої осі шпренгелів. Інші двовісні та чотиривісні вагони були вже радянської побудови та виготовлялись починаючи з другої половини двадцятих років і до 1941 року включно. Весь цей старий пасажирский парк, що накопичився більш ніж за півстоліття, дивував різноманітністю.

Залізничне постачання

Пізніше, з початком масового будівництва (відразу ж після другої світової війни) суцільнометалевих вагонів як на радянських заводах, так і на заводах соціалістичного табору для СРСР, будівництво вагонів з дерев’яними кузовами було припинено. Проте вони ще близько 20-ти років продовжували працювати і перевозити пасажирів. Найстаріші і, особливо, двовісні вагони використовувалися в приміському сполученні.
І хоча в післявоєнний період проводилася масштабна робота для повного переходу всього рухомого складу на автозчеплення, ця модернізація торкнулася пасажирських вагонів старого типу лише частково.
На автозчеплення переробили в основному вагони радянського виробництва. Вони відразу проектувалися і будувалися з хребтовими балками і можливістю установки автозчеплення. Крім того, ще в 30-ті роки були частково перероблені рами з посиленням консольних частин для можливості установки автозчеплення і на чотиривісні поштові вагони старого типу з дерев’яним кузовом. Ще на автозчеплення переробили вагони системи Полонсо, зокрема вагони-салони для високопоставлених осіб. Решта вагонів застарілого пасажирського парку так і залишилися на гвинтових стяжках з наскрізною упряжжю і рамах вільно несучого типу
зі шпренгелями. Не було сенсу проводити дорогий ремонт з повною переробкою рами під хребтову балку для застарілих вагонів, які доживають свій вік.
Ця робота проводилася для критих двовісних вагонів вантажного парку, яким ще потрібно було продовжувати працювати у вже нових умовах перевезень.
У міру все більшого надходження на залізниці суцільнометалевих вагонів, вагони з дерев’яними кузовами все більше виключалися з парку і передавалися різним відомствам і на промислові шляхи, а також для господарської служби на шляхах МПС. Так, вони потрапляли для роботи в якості службових вагонів для потреб ПЧ, ШЧ, ЕЧ, НГЧ, ПМС, ВП, пожежних поїздів та багатьох інших підрозділів господарства залізниці.
Частина вагонів перероблялася під вагони-лазні, пральні, хлібопекарні, пересувні автономні радіостанції, колієвимірювачі, навчальні класи та інше, а частин використовувалася під житло для залізничників, або як склади на підприємствах. Наприклад, в 70-80-ті роки при колійних машинних станціях можна було побачити замість багатоповерхових цегляних гуртожитків, цілі
склади зі старих 2-х і 4-х вісних пасажирських і товарних вагонів застарілих типів, в яких жили сім’ї залізничників.
До початку 1990-х років, практично все це господарство було остаточно ліквідовано. Частина вагонів, була просто знищена, а частина продана під гаражі, сараї або дачні будинки, на садові ділянки для тих же залізничників. Дотепер, сотні старих вагонних кузовів по всій країні можна бачити в цій ролі. Серед них зустрічаються і справжні раритети, яким більше ста років від народження.

Так, наприклад, нещодавно любителями історії та техніки залізниць, які постійно проводять пошукові експедиції, в місті Люботин був виявлений кузов хоч і в жалюгідному стані, але тим не менш явно найстарішого вагона в Україні побудови 1874 року. Цей вагон — фактично ровесник появи залізниць в Україні, оскільки масове будівництво їх почалося в кінці 1860-х років. У той час весь рухомий склад закуповувався на закордонних заводах, тому що власного виробництва ще не було.

Залізничне постачання

Цей вагон був побудований в Берліні на заводі Пфлюг. Це був тривісний пасажирський вагон з дерев’яним кузовом каретного типу, він мав характерні опуклі бічні стінки.
Рама вагона була дерев’яно-металевої конструкції, із застосуванням дубових поперечних балок і поздовжніх металевих двотаврових балок. Буферні бруси при цьому зроблені з швелерів. Найцікавіше те, що цей вагон так і не був перероблений з 3-х вісного в 2-х вісний. За словами
місцевих жителів, кузов цього вагона був поставлений біля школи №7 в 1968-му році як підсобне приміщення.
На сьогоднішній день вагону понад 140 років. Не дивлячись ні на що, на підприємствах Української Залізниці до наших днів також збереглися кілька десятків пасажирських і вантажних вагонів старого типу. Частина з них ще стоїть на рейках, інші вже без ходових частин збереглися як різні приміщення та склади. Багато з них ніяк не використовуються і стоять
фактично кинутими напризволяще в очікуванні списання або вже списані, але ще не знищені. Звичайно, майже всі вони знаходяться зараз в жалюгідному стані, але тим не менше їх цілком можна відновити.
В останні кілька років, на Укрзалізниці активізувалася діяльність по збереженню старовинної залізничної техніки та створенню музеїв на дорогах.
У зв’язку з цим, треба докласти всіх необхідних зусиль, для збереження цих раритетних вагонів, інакше ми можемо втратити назавжди унікальні зразки залізничної техніки, частина з яких збереглися в останньому екземплярі. Як не дивно, але паровозів в Україні збереглося більше ніж старовинних вагонів і це при тому, що всіх разом узятих паровозів у нас близько ста одиниць.
Необхідно найближчим часом визначити базу для зосередження раритетних вагонів, їх частин та деталей.
В першу чергу перевезти ті з них, які ніяк не використовуються на підприємствах Укрзалізниці, особливо пасажирські, а також вивчити варіанти можливої заміни поки використовуваних вагонів іншими, більш сучасними.
На перших порах, досить просто зосередити майбутні експонати на території, що охороняється, і захистити їх від розграбування і впливу атмосферних опадів. Після вивчення і відновлення всі вони можуть бути використані в ретрорусі, кінозйомках, ювілейних заходах, музеях. Ні для кого не є таємницею, що сьогодні в кінозйомках використовують не ті вагони, що потрібні за епохою, а ті що є або взагалі змушені будувати декорації та бутафорію замість реальних вагонів.

У музеях Укрзалізниці серед вагонів пасажирського парку немає жодного 2-х вісного, а з 4-х вісних збереглися тільки вагони-салони. Єдиний ретровагон, який сьогодні експлуатується з паровозом в Харкові, всередині на жаль не має нічого спільного з реальним історичним інтер’єром. Двовісний вагон-пам’ятник, на території ВЧД Харків-Сортувальний, на жаль, є
фактично макетом, тому що справжня у нього тільки рама з буферами і ходові частини. На постаментах, або з паровозами, або окремо розташованих, збереглося
всього кілька вагонів в Україні.
Серед них, єдиний, 2-х вісний товарний критий вагон (НТВ) дореволюційної споруди розташований в вагонному депо Подольськ Од.з.д. Такий раритет, не повинен стояти під відкритим небом і старіти.

У місті Дніпро, близько до станції метро Метробудівників, на постаменті без належного догляду розташована бутафорська бронеплощадка, побудована на рамі єдиної вцілілої в Україні унікальної дореволюційної 2-х вісної платформи, у якій збереглися букси з корпусами
роз’ємного типу. Таких букс немає більше ні на одному вагоні в колишньому СНД. На цьому вагоні збереглися і 12-ти листові ресори, і буфера зі стаканами лапчатого типу, і колісні пари з кованими центрами та подвійними спицями, і наскрізна упряж з гвинтовою стяжкою зразка
19-го століття. Цей раритет необхідно реставрувати, демонтувавши бутафорську броню, що втратила будь-який сенс, і зберігати в якості діючого експоната.

В Івано-Франківську, на території ШЧ, вцілів останній в Україні 18-ти метровий поштовий вагон з дерев’яним кузовом на візках системи Пульмана споруди початку 20-го століття. Поруч з ним стоїть кузов останнього вцілілого вагона-ресторану споруди 1930-х років.

У Козятині, зберігся кузов унікального вагона для перевезення фруктів, типу Південно-Західних залізниць, зразка початку 20-го століття.

Є й багато інших, вцілілих, в тому числі і трофейних вагонів, які заслуговують на збереження і відновлення до робочого стану. Одним словом — поки в нас є що рятувати, а потрібно щоб було чим пишатися.

Сергій Палієнко, (Київський ЕВРЗ)
Користуючись нагодою, хочу звернутися до читачів журналу з проханням, допомогти в пошуках старих альбомів креслень, на будь-які пасажирські вагони з дерев’яними кузовами.Мій контактний телефон (067) 278 43 77.

На даний час ПАТ «Укрзалізниця» проводить моніторинг всіх об’єктів історичного рухомого складу і інфраструктури, які систематизуються до єдиної бази даних. Деякі з унікальних вагонів старого зразка планується найближчим часом перемістити до вагонних депо з метою подальшого відновлення для використання у ретропотягах та у якості музейних експонатів.

Владислав Плахотнюк
Начальник сектору з питань збереження ретро залізничної техніки
ПАТ «Укрзалізниця»

Журнал «Залізничне постачання» — Грудень 2016 року