Close

22.06.2017

Музейна перлина Південної

Залізничне постачання

Музейна перлина Південної
36 експонатів старої техніки просто неба – колекція музею поруч із вокзалом Харків-Пасажирський вважається найкращою на Укрзалізниці

Ідея створити залізничний музей просто неба перебувала в полі зору керівництва Південної залізниці ще з 2007 року. Народжений у непростий для країни час – 2014 рік – він став не тільки хорошим подарунком колективу до 145-річчя залізниці, але і символом надії на подолання труднощів, реформування й технічне оновлення галузі.

Залізничне постачання

Поштовх до розвитку Харківщини
Історія регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» починається з 1869 року – коли було відкрито регулярний рух на Курсько-Харківсько-Азовській залізниці. З плином часу до цієї залізниці долучили інші, що з 1907 року були об’єднані в єдину мережу – Південні казенні залізниці. Тоді вони складали майже половину залізничної мережі на території України. Нові станції, об’єкти інфраструктури, підприємства, локомотиви й вагони, різноманітні технічні пристрої – з року в рік на Південній залізниці створювався особливий залізничний світ. Сьогодні про нього докладно розповідає експозиція музею.
Музей складається з трьох залів критої частини. та виставкового майданчика залізничної ретротехніки. Крита експозиція розташована в реконструйованій будівлі колишнього вантажного складу поруч з вокзалом Харків-Пасажирський. Фахівці державного підприємства «Укрзалізничпроект» надали будівлі оригінальності, запропонувавши зробити великий світловий ліхтар на даху. Тепер розсіяне світло вдень. наповнює просторі зали експозиції. Архітектурно-художнє рішення розробила харківська група дизайнерів родини Глушич. Основою для нього став проект музейної експозиції, створений наприкінці 2013 року завідувачем музею Андрієм Прохоровим. Дизайнери також створили декілька макетів паровозів, художнє оформлення інтер’єрів та реконструкцій.
На вході до кожної зали відвідувача зустрічають великіцентральні експозиційні натюрморти. Вони розкривають тематику кожної зали і водночас є своєрідними символами. Експозиційні зони з боків виділені за допомогою «шпал» та щебеню, утворюючи таким чином особливе залізничне оздоблення залів. Відібрані фотографії та їхні колажі на великих банерах надають експозиції урочистості та вражають розмахом.

Три кити залізниці
Особливістю нової експозиції є те, що вона висвітлює саме технічний розвиток залізниці, не торкаючись суто історичних тем. Кожна з трьох зал присвячена розвитку найголовніших служб: «колії та споруд», «тяги та рухомого складу» й «руху» (сучасна – перевезень).
Історію колійного господарства відкриває музейний натюрморт, що демонструє три види колії, три види баласту і три види шпал. Рейкові заводські тавра розповідають про історію виготовлення та експлуатацію рейок у ХІХ – першій половині ХХ століття. Наступна реконструкція підкреслює головну тенденцію у розвитку колійного інструменту: від ручного до механічного та електроінструменту.
Напроти «колійної царини» відтворено головний вхід до вокзалу станції Харків початку ХХ століття, який було зруйновано під час Другої світової війни. Поруч макет велодрезини початку ХХ століття. За допомогою таких пристроїв співробітники жандармо-поліцейського управління забезпечували охорону колій та вантажів на великих станціях.
На манекенах представлені взірці форменого одягу жандарма, начальника станції початку ХХ сторіччя та чергової по станції середини 1930-х років.
У невеликих вітринах найцінніші раритети: ремінні пряжки, нагрудні знаки, залізничні облігації з купонами, проїзні документи минулого, контрольні пломби кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя, старі й рідкісні видання залізничної тематики. Подібні речові пам’ятки надають змогу оживити забуті, але цікаві сторінки залізничного минулого.

Локомотивне царство
Друга зала присвячена розвитку локомотивного та вагонного господарств. Тут експонуються інструменти паровозної бригади, справжній пульт електровоза ЧС-2, автозчепні пристрої, буксовий вузол, ряд макетів рухомого складу, вагонного депо тощо.
Історія світового та вітчизняного рухомого складу представлена неповторною колекцією залізничних моделей, яку створив власноруч харків’янин Борис Федоров. Залізничний моделізм в СРСР почав розвиватися на початку 1960-х років. Нове хобі захопило талановитого харків’янина, у минулому ветерана війни, а тоді працівника водоканалу.
За тридцять років натхненної праці з’явилась дивовижна колекція з найвідоміших взірців вітчизняного та світового рухомого складу.
Родзинкою цієї частини експозиції та улюбленим експонатом дитячої аудиторії є великий залізничний макет. Він наочно представляє залізничну та міську інфраструктуру і є одним з найкращих взірців вітчизняного залізничного моделювання 1970-х років. Але його шлях до музейної експозиці не був простим. Лише завдяки особистій підтримці М. Г. Уманця (на той час головного інженера залізниці) та за участі Харківського будівельно-монтажного експлуатаційного управління вдалося без втрат транспортувати масштабний залізничний макет
через вікно третього поверху квартири нащадків моделіста. За один день, неначе у казці, величезний 4,5-метровий макет опинився в будівлі музею і після незначного оновлення запрацював.

Залізничне начиння в усіх подробицях
Сигнальні ріжки та залізничні ліхтарі, телеграфні й електромеханічні жезлові сигнальні апарати, ізолятори повітряних електричних ліній, макет ручного стрілочного переводу з ліхтарем, станційний пульт-табло, карликовий та тризначний світлофори, серія контрольно-вимірювальних приладів – усе це дає уявлення про стрімкий розвиток залізничних технологій після запровадження електротехніки.
Окрім того, відвідувачі знайомляться з розвитком обчислювальної техніки на залізниці, зі змінами залізничного форменого одягу й розвитком дорожнього видання.
В експозиції демонструється понад 700 музейних предметів. Загалом же музейний фонд нараховує понад 2000 одиниць і постійно зростає завдяки
небайдужим відвідувачам, залізничникам і підтримці керівництва магістралі. Колекція фрагментів рейок, раритетних видань і документів, марок і конвертів залізничної тематики, значків та нагород, речей меморіального характеру – усе це надає можливість оновлення стаціонарної експозиції, яка завжди може здивувати відвідувача. Зали оздоблені аудіовізуальними засобами, які використовуються в тематичних екскурсіях практично для всіх вікових. категорій.

Парк радянського періоду
Поруч із залами – виставка натурних експонатів просто неба. Вона має 36 одиниць і за кількістю, раритетністю та умовами експонування на сьогодні
є найкращою серед відомчих музеїв ПАТ «Укрзалізниця». Найстарший тут – товарний критий вагон НТВ 1922 року випуску. Справжніми раритетами є легендарний вітчизняний паровоз ФД-20, пасажирський вагон-салон 1931 року випуску, залізнична платформа канадського виробництва 1938 року, залізничний кран МК-6, що прийшов на зміну паровим кранам.
Унікальний експонат на виставковому майданчику – тепловоз ТЭ10-006 виробництва харківського заводу транспортного машинобудування ім. В. Малишева. На початку 1960-х років він був наймогутнішим тепловозом Європи. Після двадцяти років роботи на Південній залізниці та подальшого списання він довгий час використовувався як навчальний посібник Лубенської школи машиністів.
З 26 виготовлених одиниць ця машина збереглася лише в одному екземплярі на теренах усього СНД!
Поруч один з перших магістральних електровозів у СРСР – ВЛ-22м, що належить до електровозів так званого «сурамського типу». Головний вагон електропоїзда Ср-3 – піонер електрифікації кінця 1950-х років.
На відміну від деяких залізничних музеїв широко представлена ремонтна техніка. Це три дрезини – АГМу, ДМС та АС-1, три колійні машини, залізничний кран ЕДК-25 виробництва НДР (1953 р.) а також допоміжна техніка – плазуновий трактор С-100 та потужний тягач АТ-Т. Сигнальні пристрої представлені семафором (єдина копія на майданчику) та прожекторним світлофором ПС-45.
Увагу відвідувачів привертають і рідкісні на сьогодні автівки: ГАЗ-АА (1939 р.), ГАЗ-51А (1965 р.),ГАЗ-69 (1967 р.) та ЗІЛ-157 (1962 р.). Наймолодший експонат – колійна машина 52-метрової довжини ЩОМ-4 1991 року виготовлення.

І посміхнутися, і посмакувати
На території музею встановлено декілька металевих скульптур, що розраховані на дитячу аудиторію. Для дорослих вони вносять нотку самоіронії та гумору, що притаманні професії залізничника.
Приємним додатком до нового об’єкту соціальної сфери стало відкриття 2015 року унікального для України кафе «Локомотив», де замовлення розвозять поїзди мініатюрної залізниці.
Підсумовуючи перші два роки роботи оновленого музею, можна з упевненістю сказати, що він став одним з улюблених місць культурного дозвілля молоді Харкова, цікавим туристичним об’єктом на мапі регіону. Значна увага керівництва регіональної філії «Південна залізниця» та керівництва ПАТ «Укрзалізниця» до питань збереження й популяризації залізничної історії дають надію на подальший розвиток дорожніх музеїв, справжньою перлиною яких є музей Південної.
Оксана Петько

Журнал «Залізничне постачання» — Червень 2016 року